ПОЛЮС
по́люс
(лат. polus, від грец. πόλος, букв. – вісь)
1. Один з крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа, границя.
2. Точка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний).
3. Точка перетину магнітної осі Землі з її поверхнею (П. геомагнітний).
4. Точка перетину осі світу з небесною сферою (П. світу).
5. Найнедоступніша, малодосліджена область Арктики, Антарктики (П. відносної недоступності).
6. Пункт на земній поверхні, де спостерігаються найнижчі температури повітря (П. холоду).
7. Місця найрізкішого виявлення магнітних властивостей (магнітний П.) або електричних властивостей (електричний П.).
8. Точка, з якою пов’язані полярні координати.
9. Те саме, що й «електрод» ( «анод» або «катод») джерел постійного електричного струму, напр. гальванічного елемента або електричного акумулятора.