ПЕОН
пео́н
I
пео́н, пеа́н
(грец. παιάν, παιήων)
віршова чотирискладова стопа (один довгий і три короткі) античної метрики (I 1).
II
(від ісп. peon – наймит, поденник)
у багатьох країнах, головним чином Латинської Америки – наймит, селянин, сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності від поміщиків перетворювався на боргового раба (див. «пеонаж»).