НЕОПЛАТОНІЗМ
неоплатоні́зм
(від нео... і платонізм)
містичний ідеалістичний напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (3–6 ст.), який намагався поєднати на основі платонізму різні системи античної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве абстрактне «єдине», що нібито може бути сприйняте людиною лише в екстазі.