КЛОАКА
клоа́ка
(лат. cloaca, від cluo – очищую, промиваю)
1. біол. Розширена кінцева частина задньої кишки у деяких риб, усіх земноводяних, плазунів, птахів та однопрохідних ссавців, в яку відкриваються статеві протоки й сечоводи.
2. тех. Підземний канал для відведення нечистот.
3. Переносно – нагромадження бруду.