КАЛЕНДАР
календа́р
(від лат. calendarium, букв. – боргова книжка)
1. Покажчик усіх днів року з зазначенням днів відпочинку, свят або визначних подій.
2. Система числення великих проміжків часу, що грунтується на періодичності явищ природи, пов’язаній з рухом небесних світил. Сучасний К. бере початок від юліанського К. (старий стиль), запровадженого Юлієм Цезарем у 46 ρ до н. е. У цьому К. з кожних 4 років 3 роки були по 365 днів, а четвертий високосний (номер якого ділиться на 4) – 366 днів. Оскільки тривалість юліанського року довша за справжню на 11 хв 14 сек, то за 128 років це призводило до запізнення початку календарного року майже на 1 добу. У зв’язку з цим у 1582 р. папа римський Григорій XIII провів реформу юліанського К.; було запроваджено григоріанський К. (новий стиль). За високосні роки серед вікових вважають лише ті, в яких число сотень ділиться на 4. Середня тривалість року в григоріанському К. лише на 26 сек довша за справжню. В Росії юліанський К. запроваджено в 1700 р. Петром І, а григоріанський – лише за Радянської влади з 14 лютого (1 лютого за старим стилем) 1918 р. Різниця мі
3. Астрономічний К. – таблиці з передбачуваними положеннями небесних світил.