ДИСТРИБУТИВНИЙ
дистрибути́вний
(лат. distributives, від distribuo – розділяю, розподіляю)
розподільний;
¤ д. закон – властивість множення і додавання та віднімання, що виражається тотожністю (а ± b)c ≡ ас ± bc;
¤ д. аналіз – метод лінгвістичного дослідження, за яким класифікацію мовних одиниць і вивчення їхніх властивостей провадять на основі поділу їх у мовному потоці, тобто розглядають у контексті.