ДИСОНАНС
дисона́нс
(франц. dissonance, від лат. dissonans – різноголосий, різнозвучний)
1. Немилозвучність, звучання двох і більше звуків, яке викликає почуття неузгодженості; відсутність стійкого співзвуччя – консонансу.
2. У віршуванні – один з видів неповної рими, коли в словах, які римуються, збігаються приголосні при частковій або повній розбіжності голосних.
3. Відсутність у чомусь гармонії, невідповідність слів або поведінки когось настроям, переконанням інших людей.