ДАО
(кит. – шлях, закон, принцип)
поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання – «шлях» природи, її закономірність; в етиці – смисл життєвого шляху людини, етичну норму («дао-де»); в логіці – підставу, засновок, аргумент («дао-лі»).