ЄПИСКОП
єпи́скоп
(грец. επίσκοπος, букв. – наглядач, охоронець)
1. Вищий духовний чин у християнській церкві. Див. також «архієрей».
2. В Стародавній Греції політичний агент, що його Афіни засилали в союзні держави для нагляду за виконанням союзницьких договорів.
3. У ранньохристиянських громадах 2 ст. виборна особа, що відала майновими й судовими справами.